Переосмислення життєвого покликання, місія військових психологів та сила правди в житті Василя Федоріненка
| Він ніколи не мріяв про кар’єру військовослужбовця, хоча розумів, що обов’язково буде проходити строкову службу, бо так було з його батьком, дідом, прадідом… Невидимою постаттю навколо його життя, тоді у 2015 році, крокувала доля. Коли він, студент Київського національного університету будівництва та архітектури, який спокійно опановував спеціальність геодезиста, пішов виконувати обов’язок перед Батьківщиною. Без жодних амбіцій, планів чи міркувань щодо військового покликання. На дворі тоді стояв весняний квітень, а Василя Федоріненка було направлено на проходження строкової служби до спеціального батальйону почесної варти Національної гвардії України. Відголоски майбутнього,в той момент, тільки прокрадалися до його душі, але часу зважати на них особливо не було, адже хлопці з батальйону – обличчя всіє гвардії. Гарні, з військовою виправкою гвардійці, участь у визначних подіях у житті країни, зустрічі як військових, так і цивільних посадовців іноземних держав – це все зовні. Тоді як закулісся констатувало багаточасові тренування на плацу в спеку, дощ і в холод. |
«Пам’ятаю свій перший парад до Дня незалежності України у 2015 році. Нещодавно прийшов служити як потрапив до числа обраних. З кінця червня і до серпня відбувалися щоденні тренування на наповненому палаючим сонцем плацу. Ми витратили купу сил, нервів, поту і крові, але всі зусилля були того варті, - переконаний гвардієць. - Хоч було важко, але момент, коли ми перебували на Хрещатику та декілька хвилин проходження перед людьми, в атмосфері неприхованої урочистості, вартували двох місяців старань. Коли проходив, здавалося, що навіть не дихав, а пролетів - це не передати словами».
А далі був етап переоцінки. Свого життя, подій в країні, увага до внутрішнього світу та людей навколо. І поступове розуміння того, що військова дисципліна, звичаї і традиції – не такі вже й далекі серцю, а військовослужбовець – зразок справжнього чоловіка. Це переосмислення сприяло тому, що у 2016 році Василь Федоріненко підписав контракт з Національною гвардією України та вступив до Академії Нацгвардії. За спеціальність Василь обрав військову психологію. Це був свідомий вибір, і перед своїм випуском він вкотре переконується, що вчинив правильно, оволодівши знаннями помічника та рятівника людської душі. А знання, які здобув під час навчання в Академії, отримавши диплом з відзнакою та медаль «За відмінне закінчення військового вищого навчального закладу», лейтенант планує направити на розвиток психологічної служби у військах.
«Для того, аби навчити та виховати хорошого спеціаліста-психолога необхідно, щоб він не просто був дипломованим, а дійсно мав можливість допомогти людині в тій чи іншій ситуації, для цього людину треба відчути, - поділився міркуваннями майбутній офіцер. – На жаль, Україна й досі перебуває у стані неоголошеної війни, тож багато військовослужбовців потребують і будуть потребувати психологічної допомоги. Військовий психолог повинен не тільки працювати з людьми, які пережили певні події під час ООС, але й, у разі потреби, допомогти людині, яка прийшла у війська з цивільного життя. Необхідно створити максимально комфортні умови для його служби, щоб новоспечений військовий відчував себе комфортно в кардинально протилежних умовах».
Василь Федоріненко розповів, що психолог працює на різних етапах життя військовослужбовця. Починаючи з моменту прийняття на службу, психолог здійснює відбір, намагається розподілити військовослужбовців до правильного підрозділу за їх морально-діловими якостями. Здійснює підготовку та супроводження військових під час всієї служби, надає реабілітацію та психологічну допомогу.
«Психолог займається людиною від А до Я, з моменту приходу на службу і до звільнення в запас. Думаю, гарний психолог – на вагу золота, адже всі ми бачимо, що психологія відіграє вагому роль і неправильний підхід до психічного здоров’я людини може зіграти з нею злий жарт», - звернув увагу гвардієць.
«Психолог займається людиною від А до Я, з моменту приходу на службу і до звільнення в запас. Думаю, гарний психолог – на вагу золота, адже всі ми бачимо, що психологія відіграє вагому роль і неправильний підхід до психічного здоров’я людини може зіграти з нею злий жарт», - звернув увагу гвардієць.
Сьогодення готує для Василя Федоріненка нові реалії. Служба в одній із військових частин у місті Кременчук на посаді начальника служби психологічного забезпечення. З лейтенантськими погонами на плечах він, наповнений щастям покидає Академію, адже розуміє, що починається новий етап життя. У його світі, кольору оливи, не втрачається віра в долю, а найбільшою силою людини є щирість, правда та допомога своєму ближньому, тоді як для військовослужбовців характерною є самопожертва заради інших.
«Я схиляю голову перед тими людьми, які жертвують своїм життям заради інших. Заради мого майбутнього та майбутнього моїх дітей. Я пішов служити свідомо, розуміючи, що також готовий на самопожертву».
І хоч наше життя наповнене складнощами та невдачами, Василь Федоріненко з оптимізмом дивиться в мирне майбутнє, взявши за життєве правило слова свого улюбленого письменника Еріха Марії Ремарка: «Допоки людина не здається, вона сильніша своєї долі».
І хоч наше життя наповнене складнощами та невдачами, Василь Федоріненко з оптимізмом дивиться в мирне майбутнє, взявши за життєве правило слова свого улюбленого письменника Еріха Марії Ремарка: «Допоки людина не здається, вона сильніша своєї долі».
